Опущення або випадіння внутрішніх статевих органів може статися із жінкою будь-якого віку – розвиток захворювання залежить від багатьох факторів. Складні пологи, операції, зміна ваги впливають на цей процес. Розбираємося, чому виникає пролапс внутрішніх статевих органів, які ступені захворювання є найнебезпечнішими та які методи використовують для лікування опущення або випадіння внутрішніх статевих органів.
Опущення та випадіння внутрішніх статевих органів (або пролапс внутрішніх статевих органів) – захворювання, що виникає внаслідок порушення нормального розташування матки, піхви, прямої кишки та сечового міхура, проявляється опущенням цих органів вниз та випячуванням їх за межі входу в піхву.
Причини, що викликають та сприяють пролапсу тазових органів:
- вікові зміни, втрата еластичності тканин статевих органів, витончення м’язів піхви (при зниженні рівня естрогену в жінок преклімактеричного віку та в період менопаузи);
- пологи (тривалі або швидкі пологи, ускладнені розривами, накладанням щипців, затяжним потужним періодом);
- гінекологічні операції (наприклад, після видалення матки);
- стани, що сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску (хронічні закрепи, часті простудні захворювання з надсадним кашлем, фізична праця, що пов’язана з носінням тяжкого, тривала робота у стоячому положенні);
- різке зменшення маси тіла.
Класифікація опущення та випадіння внутрішніх статевих органів:
І ступінь – стінки піхви опущені на 1 см вище рівня входу в піхву;
ІІ ступінь – опущені органи розташовані на рівні або виходять за межі входу в піхву, не більше 1 см;
ІІІ ступінь – неповне випадіння матки – стінки піхви виступають за межі більше ніж на 1 см. Поза статевою щілиною знаходиться не тільки шийка матки, але і частина тіла матки;
ІV ступінь – повне випадіння матки – поза статевою щілиною (між стінками піхви, які випали) знаходиться вся матка.
Форми опущення стінок піхви:
- цистоцеле – опускається передня стінка піхви з сечовим міхуром (нетримання сечі);
- ректоцеле – опускається задня стінка піхви (закрепи та нетримання газів);
- змішана – одночасно опускаються передня та задня стінки піхви.
Симптоми опущення внутрішніх статевих органів:
- дискомфорт, пов’язаний з «зіянням» входу в піхву («ляскання» повітря, затримка води в піхві, дискомфорт під час статевого контакту);
- порушення сечовипускання (потреба у багаторазовому сечовипусканні протягом дня – 8-15 разів, та необхідність прокидатися вночі, підтікання сечі при позові до сечовипускання, неспроможність утримати сечу під час сміху та кашлю, заняттях спортом, натужуванні – стресове нетримання сечі);
- відчуття стороннього тіла в області зовнішніх статевих органів;
- дискомфорт та біль у сидячому положенні;
- ускладнений акт дефекації, неможливість утримати гази;
- трофічні виразки слизової.
Така хвороба позбавляє жінку повноцінного, комфортного життя. Досить часто 1 та 2 ступені опущення не мають симптомів, жінка не пред’являє скарг. І лише гінеколог може виявити проблему при детальному зборі скарг та огляді на кріслі, що дасть змогу вчасно профілактувати подальше прогресування та провести необхідне лікування.
Для вибору методу лікування жінок з пролапсом часто необхідна консультація, дообстеження з боку уролога та проведення комплексного уродинамічного дослідження .Цей метод дає додаткову інформацію про функціональний стан сечовивідних шляхів при стресовому нетриманні сечі.
Як лікують пролапс тазових органів?
За умови опущення або випадіння внутрішніх статевих органів (пролапсу тазових органів) застосовують наступні види лікування.
Консервативне лікування:
- тренування мязів тазового дна (вправи Кегеля, використання індивідуальних тренажерів, носіння вагінальних кульок та конусів у піхві);
- медикаментозна терапія – жінкам у менопаузі можуть призначатися місцеві форми естрогенів,для покращення стану тазового дна;
- введення в піхву спеціального вагінального кільця (пессарія), що фіксує опущені органи. Гінеколог проводить індивідуальний підбір силіконового пессарія (встановлює необхідний розмір та тип), навчає пацієнтку, як правильно його вводити та виймати. Використовується у жінок, яким неможливе провести оперативне лікування;
- лазерне лікування – певні типи лазерів допомагають укріпити м’язи тазового дна, лікують нетримання сечі, атрофію слизової сечостатевих органів. Лазерний промінь запускає процеси оновлення наявних колагенових волокон та синтезу нових;
- введення препарату гіалуронової кислоти в підслизовий шар уретри (при нетриманні сечі) – внаслідок чого відбувається наповнення тканин і їхній об’єм збільшується, виникає тиск на просвіт сечовипускного каналу, що звужує його та запобігає нетриманню сечі. Проводиться під місцевою анестезією. Ефект триває до 1,5 року.
Оперативне лікування:
- передня пластика піхви (передня кольпорафія) – операція, що виконується при опущенні передньої стінки піхви, стресовому нетриманні сечі. Проводиться висічення надлишкової тканини передньої стінки піхви з ушиванням країв;
- задня пластика піхви (кольпоперинеолеваторопластика) – виконується при опущенні задньої стінки піхви (ректоцеле). На задній стінці піхви видаляють надлишок тканини шляхом викроювання та накладення мязево-фасціальних швів;
- сакровагінопексія (виконується лапароскопічним шляхом) – суть операції полягає в накладанні синтетичної сітки, що не розсмоктується, вздовж стінок піхви і шийки матки і фіксації всього комплексу органів (матка, пряма кишка, сечовий міхур, стінки піхви) до мису крижової кістки;
- черезпіхвова екстерпація матки (видалення) – проводиться у поєднанні з передньою кольпорафією і кольпоперинеолеваторопластикой.
Обираючи хірургічний метод, лікар враховує такі фактори, як вид опущення стінок піхви, загальний стан і вік жінки, репродуктивні плани, характер статевого життя, стан шийки матки та наявність інших захворювань статевих органів. Хірургічне лікування виконується під загальною анестезією, попередньо жінка проходить необхідне передопераційне обстеження. Перед хірургічним лікування гінеколог обговорює з пацієнткою об’єм операції, ризики можливих ускладнень і правила поведінки після операції.
Автор статті: Ірха Ліна Сергіївна
Стаття складена за допомогою наступних матеріалів:
Сайт Центру Громадського здоров’я МОЗ України / Контроль захворювань
National Library of Medicine / www.nlm.nih.gov
Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини
