Аденоміоз: яку небезпеку захворювання несе жіночому здоров’ю?

На деякі проблеми зі здоров’ям ми не звертаємо уваги, адже не думаємо, що це може бути дійсно серйозно. Але натомість захворювання прогресує та може нести велику загрозу. Однією з таких хвороб, що наражають на небезпеку жіноче здоров’я, є аденоміоз. Разом із акушером-гінекологом медцентру «Допомога Плюс» Іриною Філатовою розбираємося, що таке аденоміоз, чому він виникає, які симптоми вказують на це захворювання, як його лікувати та як йому запобігти.

Що таке аденоміоз?

Аденоміоз є однією з актуальних проблем гінекології. Небезпека його полягає в тому, що тривалий час захворювання може себе не проявляти, більшість жінок не звертаються до гінеколога на ранніх стадіях захворювання. Вчасно діагностований аденоміоз є запорукою призначення ефективного лікування, що буде сприяти покращенню якості життя жінки, здійсненню її репродуктивних планів та в кінцевому результаті збереженню жіночих статевих органів.

Аденоміоз – гормонально залежне захворювання, що виникає внаслідок проростання ендометрію (внутрішньої слизової оболонки матки) в міометрій (м’язева тканина матки), тобто ендометрій знаходиться в не типовому для нього місці, проходячи всі фази менструального циклу. Страждають від даного захворювання переважно жінки репродуктивного віку, в період клімаксу симптоми зникають, адже закінчуються менструації.

Які симптоми аденоміозу?

Основними проявами аденоміозу, тобто скаргами, з якими жінка звертається до гінеколога, є:

біль внизу живота під час менструації, що може віддавати в поперек, промежину, пахову ділянку;
рясні та затяжні менструації (більше 7 днів);
анемія – внаслідок надмірної втрати крові під час менструації, що може проявлятися загальною слабкістю, сонливістю та блідістю шкіри;
поява темно-коричневих виділень до та після менструації;
біль та дискомфорт під час статевого акту, особливо виражені напередодні менструації.

Наслідком аденоміозу, якщо його вчасно не лікувати, може бути безпліддя.

Види та ступені аденоміозу

Розрізняють чотири форми аденоміозу:

вогнещева – у м’язевий шар матки клітини ендометрію проростають у вигляді поодиноких або множинних вогнещевих скупчень;
вузлова – клітини ендометрію скупчуються за типом вузлів, що оточені сполучнотканинною капсулою, мають вигляд порожнин, заповненних кров’ю;
дифузна – у тканинах матки клітини ендометрію «розсіюються» без формування вогнищ, вузлів, не мають чітких меж;
змішана дифузно-вузлова – представлена у вигляді поєднання двох форм.

З урахуваннях глибини враження, проникнення ендометріоїдних клітин в міометрій, виділяють 4 ступені аденоміозу. Ця класифікація важлива для визначення тактики та методу лікування:

1 ступінь – вражений лише підслизовий шар;
2 ступінь – вражається половина міометрія (мязевого шару матки);
3 ступінь – клітини ендометрію вражають більшу половину;
4 ступінь – ендометрій проростає весь міометрій, можливе його розростання і поширення на сусідні органи та тканини.

Чому виникає аденоміоз?

Достовірні причини развитку даної патології до цього часу остаточно не встановлені. Але відомі фактори, які можуть сприяти появі аденоміоза:

гормональні порушення;
ранній або пізній початок менструацій;
спадкова схильність (можлива поява ендометріозу у дівчаток);
пізній початок статевих відносин;
гінекологічні маніпуляції та втручання, що пошкоджують тонку сполучнотканинну пластинку, яка знаходиться між ендометрієм та міометрієм, розділяє їх. Це діагностичні вишкрібання порожнини матки, аборти, використання внутрішньоматкових контрацептивів, оперативні втручання на матці (в тому числі кесарів розтин), ускладнені пологи.

Які діагностичні методи допомагають виявити аденоміоз?

Для встановлення діагнозу аденоміоз, його форми та стадії, оцінки стану пацієнтки використовують наступні діагностичні методи:

Консультація гінеколога – включає в себе збір клініко-анамнестичних даних (скарги, зв’язок з менструальним циклом, статевим актом, маніпуляції та оперативні втручання, що проводились раніше);
Гінекологічний огляд – дає змогу визначити розміри матки, її консистенцію, структуру поверхні (при аденоміозі матка найчастіше збільшена, має шароподібну форму, можє визначатись бугристість та вузлові утворення на її поверхні). Дослідження доцільніше проводити напередодні менструації , коли проліферація ендометрію максимальна та вогнища ендометрію збільшуються.
Ультразвукове дослідження органів малого тазу – високоінформативний метод діагностики аденоміозу (краще використовувати вагінальний датчик), бажано проводити напередодні менструації. Лікар може визначити збільшення матки, що має шароподібний вигляд, нерівномірну товщину передньої та задньої стінок, вузлові та вогнещеві враження стінок матки. Ефективний метод при діагностиці вузлової та вогнещевої форм аденоміозу.
Гістероскопія – дослідження та огляд стінок матки за допомогою оптичного приладу – гістероскопа, що дає можливість виявити вражені ендометріозом тканини, проведення біопсії для гістологічного дослідження та одночасно виконати лікувальні маніпуляції. Найчастіше гістероскопію застосовують для діагностики дифузної форми аденоміозу.

Лікування та профілактика аденоміозу

Лікування аденоміозу проводиться з урахуванням форми, ступеню поширення патологічного процесу, віку пацієнтки, тяжкості скарг, репродуктивних планів. Основні методи лікування: консервативний та оперативний.

На першому етапі, ранніх стадіях проводиться консервативне лікування за допомогою гормональних, протизапальних, при потребі антианемічних, седативних препаратів.

Гормонотерапія часто проводиться як підготовчий етап перед хірургічним лікуванням.

Хірургічне лікування є найдоцільнішим на пізніх стадіях вузлових та вогнещевих форм. Малоінвазивним хірургічним методом лікування є гістероскопія, що дає змогу видалити ділянки патологічних тканин, вузлів, відновити нормальну форму матки, анатомічну будову її стінок, а також видалити ендометрій, який надмірно розрісся та може викликати кровотечу. Процедура виконується під внутрішньовенною анастезію, через 2-3 години після закінчення пацієнтка може бути виписана додому.

Радикальним хірургічним методом є гістеректомія, що проводиться у крайніх випадках, при тяжкому перебігу хвороби, її прогресуванні, незважаючи на терапію, що проводиться, і виникає загроза поширення патологічного процесу на сусідні органи та тканини. У даному випадку проводиться видалення матки під загальним знеболенням, період реабілітації після такої операції дещо довший.

Шляхами профілактики аденоміозу є раннє виявлення захворювання, яке можливе за рахунок проведення регулярних профілактичних гінекологічних оглядів (2 рази на рік).

Одним з важливих аспектів профілактики є використання делікатних хірургічних маніпуляцій та операцій для лікування статевих органів, якщо їх неможливо замінити медикаментозними методами, уникання абортів.

Автор статті: Філатова Ірина Миколаївна