Чи є зв’язок між процедурами естетичної корекції та когнітивними порушеннями? Можливо, хоча прямих доказів не знайдено. Разом із anti-age терапевтом та ендокринологом Євгенією Запороженко розбираємось у тому, що таке ASIA-синдром і чому його варто побоюватися фанатам корекційних процедур.
Використання силікону у процедурах естетичної корекції почалося давно – ще у 1960-х, а пікову популярність набуло у 90-х роках минулого століття серед зірок Голлівуду та, скажімо так, актрис нішевого кінематографу. Незважаючи на те, що збільшення грудей імплантатами входить до топу пластичних процедур у світі, більшість зірок, включаючи і «візитну картку» методу – Памелу Андерсон, вже відмовилися від спокусливих форм на користь натурального зовнішнього вигляду.
Але не будемо ділитися на два войовничі табори «красиво» та «некрасиво», поговоримо про здоров’я. Навіть зараз, через півстоліття від перших масових процедур, вчені знаходять взаємозв’язок та відкладені наслідки для здоров’я після операцій зі збільшення грудей. А враховуючи, що за Кім Кардаш’ян силіконові імплантати «змістилися» в іншу частину тіла – вниз і назад, тема не втратить своєї актуальності ще не одне десятиліття.
Що таке ASIA-синдром?
Аутоімунний/аутозапальний синдром, викликаний ад’ювантами, скорочено називають ASIA (Autoimmune/Inflammatory Syndrome Induced by Adjuvants). Ад’ювантами називають хімічні речовини, здатні до посилення та пролонгування антигенспецифічної імунної реакції. При цьому вони не мають бути імунореактивними.
Це відносно новий синдром – його представив у 2011 році ізраїльський імунолог доктор Шенфельд. Синдром є набором тісно пов’язаних імунно-опосередкованих захворювань, що мають загальну клінічну картину, а також історію попереднього впливу ад’ювантного агента, одним з яких є силікон.
Як діагностують ASIA-синдром?
Доктор Шенфельд запропонував кілька основних та другорядних критеріїв, що можуть допомогти у діагностиці синдрому ASIA, а саме:
- хронічна втома;
- когнітивні проблеми;
- неврологічні порушення;
- проблеми зі сном;
- міалгії/артралгії;
- сухість в роті.
Пізніше можуть приєднатися чіткіші аутоімунні процеси.
Погодьтеся, складно пов’язати між собою сідничний силіконовий імплант і сухість у роті, тому про синдром поки що відомо вкрай мало. Більш того, вважається, що ASIA – рідкісне явище, що ускладнює виявлення та вивчення постраждалих.
Хто страждає від ASIA-синдрому?
За останні 10 років було зареєстровано понад 10 000 задокументованих випадків ASIA-синдрому з різною клінічною тяжкістю та різноманітним анамнезом ад’ювантної дії.
Про географічний розподіл відомо небагато, хоча багато хто з аутоімунних захворювань більш поширений у групах населення, що живуть далі від екватора. Вважається, що обмежене перебування на сонці і, отже, недолік вироблення вітаміну D може бути пов’язані з ASIA-синдромом.
Чи доведено ASIA-синдром?
Варто зазначити, що Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (FDA) не знайшло доказів будь-якого зв’язку між аутоімунними захворюваннями та силіконовими імплантами чи ін’єкціями. Дійсно, дослідження, присвячені випадковим аутоімунним захворюванням, у тому числі системному червоному вовчаку та змішаному захворюванню сполучної тканини, не виявили причинно-наслідкового зв’язку. Однак FDA не розглядало можливість такої некласичної запальної реакції, як ASIA.
Знову ж таки, імплантати зазвичай вважаються безпечними. Однак, згідно з FDA, вони не вважаються пристроями з довічним терміном придатності. Чим довше імплантат знаходиться на місці, тим вищим є ризик його розриву або протікання, причому цей показник збільшується через 6-10 років після імплантації.
Чому виникає ASIA-синдром?
Поставлено дуже багато питань щодо розвитку ASIA-синдрому в людей із силіконовими імплантатами. Чи потрібне протікання або розрив імплантату для стимуляції реакції? Чому видалення не призводить до зникнення симптомів у 100% випадків? Чи потрібні необхідні коад’юванти або додаткові антигенні стимули для запуску ASIA-синдрому?
На даний момент усі ці питання залишаються без відповіді. Але попередження – це вже перший крок до озброєння. Завдання пластичного хірурга – не лише бездоганна операція та легкий реабілітаційний період. Але ще й правильне інформування пацієнта про необхідність стежити виникнення тих чи інших симптомів. Це має бути. Адже якщо з сухістю в роті можна жити, то з появою когнітивних порушень ситуація набуває значно серйознішого характеру.
Автор статті: Запороженко Євгенія Дмитрівна
