Пластика передньої хрестоподібної зв’язки

Передня хрестоподібна зв’язка (ПХЗ) – зв’язка, що відповідає за стійкість колінного суглоба, з’єднує кістки гомілки зі стегновою кісткою.

Найчастіше зустрічаються травми колінного суглоба пов’язані саме з пошкодженням передньої хрестоподібної зв’язкою. Лікування таких ушкоджень проводиться хірургічним шляхом – пластика передньої хрестоподібної зв’язки (пластика ПХЗ).

Пластика хрестоподібної зв’язки – артроскопічна операція на суглобі, метою якої є видалення ушкодженої зв’язки і її заміна трансплантатом. Таке оперативне втручання ще називають трансплантацією або реконструкцією. Якщо пластика проведена правильно, функції суглоба відновлюються повністю.

Як трансплантат використовують власні сухожилля пацієнта. Оптимальними вважаються сухожилля напівсухожильного м’яза або тонкого м’яза гомілки. Використовуючи ці сухожилля, не порушується функція колінного суглоба, косметичний дефект мінімальний, а також легше проходить відновлювальний період.

Пластика передньої хрестоподібної зв’язки проводиться методом артроскопії – хірургічним втручанням високої точності, яке забезпечує безпеку м’яких тканин, нервів і судин. Маніпуляції проводяться виключно в зоні травми, і після не залишається ні рубців, ні шрамів.

Операція проходить під наркозом. Для здійснення хірургічних маніпуляцій робляться 5-мм прокол для оптичного зонда з відеокамерою і один-два проколи (до 5 мм) для допоміжних хірургічних інструментів, якими хірург буде відновлювати травмовані зв’язки. Артроскоп (ендоскопічний зонд) забезпечує 40-60-ти кратне збільшення зображення місця травми, що полегшує проведення процедури фахівцями.

Показання до проведення оперативного втручання такі:

• лікування консервативними методами неефективне;
• травми постійно повторюються;
• неправильна трансплантація, яка не привела до стабілізації;
• поперечний розрив зв’язки по всій ширині;
• повне відривання волокон від кістки;
• ушкодження з вираженою нестабільністю коліна.

Існують випадки, в яких хірургічне втручання не проводиться:

• обмеження рухів суглоба;
• високий ризик появи ускладнень;
• захворювання серцево-судинної і дихальної систем;
• шкірні захворювання, інфекції, запалення, гнійники, виразки;
• хронічні захворювання;
• алергічні реакції на медикаменти, анестезію.

Після операції протягом місяця слід уникати будь-яких навантажень на ногу, показано пересуватися на милицях. Протягом двох тижнів пацієнт займається ЛФК і проходить сеанси фізіотерапії під наглядом фахівця. Через приблизно місяць, здійснюється плавний перехід з милиць на тростину, а пізніше – на ходьбу без додаткових пристосувань.

Тільки після того, як трансплантат зміцниться, пацієнту можна повернутися до звичного життя. Повне відновлення відбувається приблизно через 3 місяці, в окремих випадках – через 6 місяців.

Дотримуйтесь всіх рекомендації лікаря і бережіть себе.